Якби хтось вимірював пульс деревам

І обіймав їх за сонні артерії.

Щоб знати, наскільки вони відверті,

Коли переповнюють нас ідеями.

Коли б розмовляти із ними пошепки.

Пускати насіння в свої альвеоли.

Й лишати сліди від коріння теренів

До весен у лініях на долоні.

Тоді б ми чорнило пустили венами.

І кальцій кісток замінили кроною.

Цікаво, що думає про життя дерево.

Воно є тут ідолом чи іконою?