Я перестала ампутувати себе із себе,

і світ перестав боліти.

Не вдягаю тепер на зиму кольчугу,

бо життя в мене більше не цілиться.

І ми разом вбачаємо нафтові плями та віруси,

бо склад крові і океану однаковий.

Нами керують півкулі: східна і західна.

Навіть сузір’я на тілі – це групи родимок.

І тому я сприймаю всі його жарти без докору,

світ гартує мене почуттям гумору.

Та якби не стіни плачу всередині,

що, я впевнена, є у кожному.

І хоча світ до мене усміхнений,

це життя повинне бути з позначкою

«для дорослих».